Муза приходить, кладучи перо мені в руки,
Букви складаються знову і знову в слова.
Душу терзають солодкі, незвідані муки,
Серце вистукує, рветься на волю душа.
Слово за словом сплітається в думку єдину,
Чітко рахується кількість складів у рядках.
Рим та ідей напливає в уяву лавина,
На папері з'являється те, що буває лиш в снах.
Гострі слова і солодкі сплетіння сполучень,
Плавний перЕхід від думки до думки...ти ба!
Те, що читав колись вражений віршами учень,
Досвідом повниться й автором стане дитя.
Й що б не примусило знову сидіти до ночі-
Щастя, чи горе, що дали мотив для письма,
Віднині моя одержимість - це творчість..
Творчість тепер є частиною мого життя..