|
До Дня Незалежності України
У світі великім і гарнім,
Де люди щасливо живуть
А небо блакитне й безхмарне
І квіти повсюди цвітуть, -
Колись там і я народився
І зріс у коханні святім,
Ще в юному віці гордився
Безмежністю думки і тим,
Що тільки краса неймовірна
Крізь щирість божественних мрій
У римах душі ювелірних
Впливає на сутність подій.
В тім світі дитинства й уяви,
Солодкої вати бажань
Були лише добрії справи
Без краплі тяжких зазіхань...
Це ж треба? Видіння під ранок:
Щасливе і світле життя,
Виходжу на сонячний ганок
І знов відчуваю злиття
Сердечного ритму і волі
У вищім стремлінні про те,
Що хочеться кращої долі,
Що стигле зерно проросте
Й з'єднається нива з блакиттю
Чарівних моїх сподівань
Струмочком дзвінким розмаїття,
Плекаючи силу зізнань,
Де Віра єдина а Мова
Навколо вустами звучить
Красою величного слова
Й веселкою в небо летить...
Скажіть, що потрібно Вам, люди?
Що мушу зробити за те,
Щоб сумнівів чорнії груди
Полишили зовсім!.. Святе
Стародавнє писання
Тлумачити можна повсяк,
Та Віри нема без єднання
Роз'єднаних храмів! Не дяк,
Не в рясі попівській духовність,
А в душах простих прихожан,
Будівлі й хрести - то умовність,
Як, власне, й прикуплений сан.
Сказати Вам хочу і мушу:
Щасливе життя - то не блат,
Сповідуйте грішнії душі,
І слухайте серця набат...
Ми люди прості та звичайні
І Мова з дитинства - ЛЮДСЬКА,
Нам все зрозуміло, принаймні
До серця вона нам близька,
У когось вона Українська,
Англійською «чеше» мій сват,
Говорить сусід на Російській, -
І перший і другий - мій брат!
Істерику нам роздувають
Політики наші дурні,
Та самі з дитинства не можуть
Два слова промовить! Сумні
Тут висновки, як не сказати,
Якою їм мовою враз?
Потрібно думки поміняти,
(А може ту владу прогнати)
Щоб з мовою був лиш гаразд...
Можливо, мені то наснилось,
Занадто мрійлива душа
На грішную землю спустилась,
Пізнавши спокусу гроша,
Де вчинки - не міра, а сила,
Де сила - не дух, а кулак,
Знаряддя - не сапа чи вила,
А кожен з нас - влади кріпак!
Невже це і є оте справжнє
Щасливе життя на землі?
Що так резонансно й поважно
Розводить бажання в вині
І б'є нас по лівій і правій,
Не можеш? Підстав ще й живіт,
Щоб зовсім загинути в лаві
Брехні, що скувала політ...
Країно моя дивовижна!
Давай-но вставай вже з колін,
Щоб сила ідей центробіжних
Вела нас до звершень і змін,
Щоб кожен тобою гордився,
Й, віддавши частинку навік,
У полум'ї нації злився
В єдиний щасливий потік!
Поборемо труднощі й злидні,
Усіх ворогів проженем,
І західні землі і східні,
Окроплені сльозним дощем
Й тілами героїв майданів,
Нарешті проникли у суть:
Кохання не знає кайданів!
Свободу життям дістають!
Можливо, це щире бажання
Те замкнуте коло змести
Сердечної рими старанням,
Щоб вільними далі іти,
Й щодня у собі відчувати:
Я справжній і відданий син,
Свою Батьківщину кохати
І знати, що ти не один!
24.08.2014
* (лат. hibernatio- зимівля, зимова сплячка, від hi-bernus - зимовий) - 1) Г. природна - те саме, що й сплячка. 2) Г. штучна - глибока блокада реакцій вегетативної і гормональної систем організму людини чи тварин за допомогою комплексного застосування фармакологічних засобів. Віддалено нагадує стан зимової сплячки тварин. Створюється на допомогу організму в його боротьбі із загрозливими для життя діяннями зовн. і внутр. середовища. Призводить до уповільнення життєвих процесів, що знижує гол. чин. потребу організму в кисні.
ID:
519212
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 24.08.2014 01:52:43
© дата внесення змiн: 24.08.2014 01:53:42
автор: Serg
Вкажіть причину вашої скарги
|
Скільки істинності!Нагадує Шевченків "Сон", тільки після пробудження! 
