Я народилася запізно,
В живих тебе вже не було.
І так благала долю слізно
Хоч раз відчуть твоє тепло…
І от зустрілись ми з тобою,
У сні прийшов до мене ти…
Не знали, що сказать обоє,
А погляди не можем відвести.
Ти простягнув до мене руку
І тихо-тихо прошептав:
«Іди до мене, мила внуко.»
Й вже міцно,міцно пригортав…
Голівку пестять руки сильні,
Бо ти в них молота тримав.
Чарівний дзвін з твоєї кузні
Над річкою в цей час лунав…
«Ти пам’ятай, онуко мила;
Щоб завжди ти була щаслива,
Тобі дарую свої крила…»
Як заповіт мені сказав!..
