За тобою плачуть небеса,
Плаче місяць і плачуть зорі.
Я не знаю, що тепер сказать,
А тебе не буде вже ніколи.
Я небо просила, я Бога молила,
Тебе щоб мені він віддав.
А небо мовчало, а серце кричало –
Чому найдорожче забрав?
Високі тополі у небо шуміли,
І капали сльози дощу,
Чому ж зберегти ви її не зуміли,
Ніколи я вам не прощу…
Соловейко плаче у гаю,
Заблукало щастя у дорозі
Рідна, ти уже в раю,
Тільки я чекаю у тривозі.
Туман стелить дорогу тобі,
Може прийдеш колись ти назад.
Не сьогодні, не завтра, тоді –
Коли прийде сумний листопад…
Відкружляє жовтий листопад,
Віхола співатиме понуро.
Але ти не прийдеш вже назад –
Скільки би то часу не минуло…
Болючу тему зачепила, Оленко! 
