Картаю десь в душі себе
Що я без подарунку…
Мені б з Мариной в Сантропе
По вищому ґатунку,
А може в Лондон, чи Нью-Йорк
Злітати днів на десять,
В готелях жити – п’ять зірок
І там покуролесить…
То ж вибач, що ми ювілей
Будем сидіти вдома,
Хоч я стараюсь, як Антей,
Свідомо й підсвідомо…
Але ти знай, що я люблю
Тебе усі ці роки,
Нехай і не боготворю,
Та почуття глибокі!
Тож буде в нас політ в Париж,
В Нью-Йорк, в Гвадалахару,
Отож збираймося хутчіш!
І візьмемо гітару…
