Останні крила відрубали долі.
І діти не щебечуть увісні,
А ми малими не були на волі,
Ми тихенько в садочку співали пісні..
І наче на зиму вітали нас феї,
Руками махали щодня і вночі,
Вони,неначе,ласкаві сенсеї,
А ми не втримали їх у руці.
Маривом тихо вони нас закритють,
І вітром,що легко нас обійняв,
Дощем золотим на узліссі полиють,
Щоб він нас сильніше і завжди кохав.
Та й стане та осінь скоро весною,
І діти дорослими стануть ураз,
Закриють нещастя ті фею собою,
Же стане все легше на світі для нас.
