До моря ще зовсім трохи ...
очікую його, як порятунку,
якого потребую, як ніколи ще ...
Нехай промайнуть за вікном міста,
інші міста ... чужі і невідомі ...
Нехай буду далеко від дому,
так довго і напротязі багатьох днів ...
Та я все ж вимкну телефон,
вимкну себе, заблокую все ...
І намагатимусь віднайти нову ...
Нову і нікому ще невідому,
чужу для всіх дівчинку ...
Я спишу сотні зошитів віршами,
дев'ять олівців і чотири ручки,
запоню карту пам'яті словами,
які не писала ще досі ніколи ...
Мені ще лиш дотик до моря ...
Хай чують дельфіни і чайки,
як я криком плачу сама і самітня ...
В обіймах привітного і гарячого каменя ...
Торкнуся до мокрого волосся,
розчешу його пальцями і підітну хусткою ...
Чужа жінка на чужій землі ...