Під ногами безодня, навкруги лабіринт,
і не в*яжеться розум у вузлі,
Та життя все не вкручує якірний гвинт,
Ще зарано... Не розтоплена піч ще у кузні.
Але як затопити, якщо дрова горять,
якщо люди охоче підкидають вугілля,
якщо душі від полум*я смертно тремтять,
а в свідомості їх забуяло свавілля.
Як же ж буть ковалю в білім світі,
де так солодко іншим живеться?
Його руки згоріли по лікті,
Його дух в же до бою не рветься...
