Бо щасливі в любові не мають інших розрад,
Їм цілком до душі рідний зніжений погляд,
Кілька слів, зміст яких уже чули мільйони,
«Я люблю» - цього досить, і Фройд явно не проти.
Бо бувалі в коханні й ті, що знають усьому ціну,
Надто трепітно й ніжно бережуть у собі доброту.
Задарма не кидають гарячих обвуглених слів,
Бо пече це всіх тих, хто всередині ще недотлів.
Бо в діях помірні і ситі по горло від кривди
Не шукають причин, щоб з образою геть піти.
Вони не тримають і відпускають надто вільно,
Бо кохають тепер зовсім неухильно і вірно.
Бо ті, хто свідомо міцними обіймами тисне
І пригортає ніжно, робить це звісно навмисне.
І кожний погляд, що питально іскриться, спалах.
Любов знов і знов просинається в рідних обіймах.
