У кохання свої лабіринти,
Свої аксіоми і теореми…
Твої очі виказують тебе,
Я вже знаю, про те що мовчиш.
А знаєш, це літо по-особливому інше,
по-нашому справжнє і навіть спекотне.
А ще, коли ти спиш я люблю дивитися
Як проміння просинається на твоїх повіках.
Я не вмію складати пропорції,
Варити страви по-строгих рецептах,
Я так тільки щоб було з душею
І щоб ти вкотре про щось промовчав.
Твоя кава завжди з ароматом,
з таким неземним, ароматом щастя.
