В митця
На кінчику пера є букви,
Що плавно переходять у слова.
Відточуються ранні звуки –
Ажурні, немов квітка польова.
На аркуш білого паперу
Лягають рівно прописом рядки,
Перо малює атмосферу,
Душа розміщує свої зірки.
Народжується в муках сяйво,
Щоб променем дійти до читача.
Слова викреслюються зайві.
Чекає урожай на збирача.
Збирач прийде, й торкнеться слова,
В глибини серця покладе його .
Всміхнеться скрипка смерекова
Від Бога срібне значить це перо .
Нові на кінчику знов букви,
Слова, рядочки й істини прості.
Митець в читацькі кладе руки
Свої джерела думно-золоті.
