Колючий вітер,вітер навіженний,
Гойдаэ у парку забутий лист,
І мені сумно,сумно так страшенно,
Що лист той не отримала колись.
А в ньому-незабутні й щирі,
Ромашкові й трояндові слова,
А в ньому-те кохання-диво,
Що в серці,немов пісня,ожива.
І сльози линуть,як тебе згадаю,
Я подивлюсь у ніжну,синю вись,
І в серці сумно,сумно так до жалю,
Що лист від тебе,не отримала колись.