Я збила ноги в кров, шукаючи пояснень
Звичайній дурості людських створінь…
Кружляємо поміж образи та пробачень,
Відмахуючись від благословінь.
Навіщо нам любов із книжних варіацій,
В розриві від реального життя?
Шукаєм «як в кіно» – не бачимо акацій,
Якими вже прикрашено буття!
Ми тратимо роки на марні сподівання
У твердій вірі в свій важливий дар…
Шукаючи зірок, ми травимо кохання,
Самозакохано літаючи між хмар.
Я збила ноги в кров, мандруючи між бевзнів,
Що варяться у впертості своїй.
І хочеться мені схопити кілька пензлів,
Щоб дописати їм яскравих днів.
