Закрити очі і піти.
Пута кохання скинути й не знати
Де ти,
З ким ти.
Не хочу бачити і чути,
Що ти мене забути не змогла,
Що хочеш ти назад все повернути.
А серце наче два крила.
Тріпоче. Хоче вирватись на волю
Пірнуть в кохання й досягнути дна.
Та, як я можу розділити навпіл долю?
У тебе доля теж своя. Ти не одна.
Тому іди. Іди й не повертайся.
В нашім житті немає самоти.
А серце просить: - хоч у сні являйся.
Хоч розум каже: - треба, треба йти.
І я піду.
І жодним словом не нагадаю про свою любов.
Як жаль - дві наших довгих долі
Не повернути на початок знов.
Вітаю автора з таким ліричним дебютом у Клубі поезії! Бажаю натхнення і вдячних читачів! Ставлю Вам високу оцінку "5" за щирість і емоційність твору. Удосконалюйте форму
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не знаю чому...до вподоби найбільш припав саме цей вірш 
Ставлю Вам високу оцінку "5" за щирість і емоційність твору. 
Удосконалюйте форму 
Дякую! 
