От кажуть - патріотів розвелося,
Аж надто, як нерізаних собак.
То може так, але ж і досі
В душі з нас кожний - гайдамак!
То не погано. Погано - це мовчати,
Коли наколо України тьма.
Її потрібно розганяти,
Вона ж не піде тут сама!
Мені сказали: "Патріот - мейнтрім,
Де ж ви були раніше?
Чого російський тепер Крим,
А у Донбас нам Путін дише?".
"Ми і були, - кажу. - Ми не мовчали,
Ми зараз тут, й зі зброєю в руках,
Ми ті, у кого Беркути життя забрали,
Ще тут, і будемо в віках!"
Я не мовчав, бо Україну я любив,
Любив давно, іще до цього всього...
Любив завжди, любив у глибині віків,
Ну як я житиму без цього?
Як в мене будуть діти, їх навчу
Як я, любити Україну.
Їм в руки мудрість я вручу,
І мову, і пшеницю, й полонини,
Річки прозорі, Чорне море,
Багаті на красу степи...
І силу, коли буде горе,
Як я, дитино, все зтерпи.
І збережи дарунок цей онукам
Таким, як я тобі дарив.
Не дай Вкраїну рвати крукам,
Люби її, як я її любив!́
ID:
537588
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 17.11.2014 20:06:22
© дата внесення змiн: 17.11.2014 20:06:22
автор: Сашко
Вкажіть причину вашої скарги
|
