Дихає вікно повітрям осені.
Звільнює холодний чай.
Проміжки між ним і моїм подихом.
Хмари та нічний провал.
Ціле місто вкрите сивим кольором.
Сторожі блукають - ліхтарі.
Ціль тепер пройти колючу темряву.
Ціль її лиш перейти.
Дихає вікно привітним закликом.
Скоро розцвіте у ньому сміх.
Райдужні сполуки марева,
Губи відображенні на склі.
Чути як шукають спокою,
Невідомі музи осені.
Листя дощової повісті.
Зберегло усіх хто міг піти.
Міг але завмер біля вікна і стоячи,
Так іще з мільйонами в собі.
Розумово зв'язані погодою.
Й однією думкою наскрізь.
Чари повсякденної мелодії.
Дихають в вікні вологі записи.
Дихають і дивляться на кожного.
Дивляться і відпускають у собі.
