втратити віру, що може бути страшніше?
коли нема за що триматися руками.
коли з під ніг тікає земля,
день за днем, швидше і швидше
нема за що чіплятися думками
спокійне дихання, трусяться руки
холод пробирає до кісток душі
пробачаєш те, що робить боляче
світло сліпить,сидиш в темноті
грає музика,здавалося б все як завжди
та так, як було, вже не буде ніколи
не можна звикати, прив'язуватись
усі колись зникнуть навколо
з'являться інші (ніхто не вийняток)
не варто тікати, міняти пейзажі
всюди береш себе
жодна вулиця не змінить тебе
жодна людина не втримає
без чиєгось бажання
до поки стараєшся заглушити голос всередині
думаєш як він, вона, вони
так все і залишиться,
сіро, просто, занадто спокійно
прям таки як зараз твої сни.
ніби все добре( я так більше не можу)
бо оце ніби стоїть поперек
і душить(життя проходжу)
до поки не розірвуться окови
так все і залишиться.́
