Держави історія пишеться болем,
Кров’ю гарячою в битвах кривавих,
Історію пишуть ті, хто ніколи
Не прагнули дутої честі та слави.
Історію пишуть не вчені-писаки,
Історію пишуть студентські загони,
Що чистими душами, вістрям атаки
Стають на дорозі бандитів в погонах.
Історію пишуть брати не по крові,
А браття по духу, що ближчі, ніж рідні,
Вклоняюся тим, хто в історію нові
Рядочки вписав, у часи непогідні.
Вклоняюся тим, хто стоїть на Майдані,
Хто, тілом убитий, насправді не гине,
Хто, скошені кулею, все ж нездоланні,
Хто справжні безсмертні Герої країни.
Підручники нові вже час уявити,
Де чорним по білому Істина гляне:
З владного боку – садисти-бандити,
З іншого – світлі герої Майдану.
Вже троль заклопотаний скепсис готує,
Снує павутину брудну і смердючу,
Дарма. Його тільки брехливий почує,
Шістка бандитсько-мєнтовська зсучена.
23 січня 2014 Ераст Іваніцький