Я під балконом заспіваю серенаду,
під вікнами я рози застелю.
Тобі чарівна моя ніжна ляльо,
всі подарунки світу я до ніг кладу.
Краватку вдіну і костюмчик елегантний,
в сусідів соняшник з городу я зірву,
примчусь до тебе я на тазіку ще зранку,
на цілий день тебе собі я заберу.
Поїдимо з тобою у карпати,
години з дві, і будемо вже там,
а в мене в горах родини є багато
Ти Киць небійся, голодні ми не будем там.
Попрошу діда він запряже нам кобилу,
На ній помчемся ми до лісу з ветєрком,
Сонце небійся я держати буду кріпко,
Я фірман з стажем, я кажу сі оспокой.
Поїздку нашу незабудеш ти ніколи.
І полонини й мій зелений край,
Й казатемеш мені нераз було чудово,
Й проситемеш щоб щераз тебе взяв.
Коли приїдеш ти до Львова,
Тебе я на Високий Замок запрошу,
Давно відчув моя маленька доле,
Що я без тебе більше не могу.
А на Високім замку ти моя Кицюня,
Багато говорити я не буду як завжди,
Тільки прошу руки твоєї моя Принципесса,
й кажу що серці ти моїм.