Крапля радості упала
І теплом по серцю розлилась,
А душа зраділа бо чекала.
Враз на крилах піднялась.
Геть у хмари полетіла,
Її світ цей відпустив
І вертатись не хотіла,
Доки крик не попросив.
Крик від болю і страждання,
Залишався на землі,
Від невдалого кохання,
Від тяжкої праці на селі.
Десь кричала мовчки мати
Від знущань дітей своїх,
Бо нема, що більше дати
На машини, як у всіх.
А ось там кричить дитинка,
Вбита матір'ю за мить.
Поряд з нею плаче жінка,
Бо не дав Бог їй родить.
Недалечко вбив брат брата,
Щоб горілку не ділить...
Надививсь, наслухавсь хватить!
Повертаюсь, треба жить.
січень 2008
