Десь двадцять сантиметрів між тілами,
І відстань ця давно не мертва.
Вона рівнину нашу підірвала,
Вона без зайвого, без імені та смерті.
Нікчемний крок вперед планета до планети,
Ще ближче, й холод стане лютий ворог,
Вже міліметр залишається до гри німої
Яка є без обмежень та без правил.
Без болі, бо та біль носила назву насолода,
Що зігрівала кров, і викликала буревій емоцій,
А стіни тільки зберігали,
Оголені приладдя для розмови.
Це келих білого вина, із присмаком солоної погоди,
Та почуттєвий дим і з ним давно забутий розум.
Так міцно взявши й відпустивши горло,
Тонкі кінцівки, та нервові сходи.
Вони все сходять вниз і сходять,
Не залишаючи на іншу ніч свій номер.
Шукаючи кінець хитким бажанням
Тримай свій страх на дні своїх фантазій,
А саме їм давай не зіграні ще поки ролі.
А ролі головним героям.
