У ставку велике свято,
Тому тут птахів багато:
Качки, Лебеді та Гуси -
Гарні плаття, кліпси, буси.
Ось Лебідка й Лебідь білі
Від кохання захмелілі.
Їх любов навік зв'язала,
Оберегом для них стала:
"Може, хочеш щось поїсти?
Полечу я аж до міста,
Принесу сюди, до ставу,
Хочеш чай, а хочеш каву?"
"Принеси бісквіт та чай,
Але часу не втрачай.
Буду тут тебе чекати
Та без тебе сумувати."
Тільки Лебідь вверх піднявся,
Як Гусак "намалювався".
Він вина в бокал налив,
До Лебідки враз приплив:
"Ти, Лебідко, така мила,
Вся пухнастая та біла.
Випивай бокал вина
Та й летимо на Гоа."
Та Лебідка закричала,
Свого Лебедя позвала.
Не купивши жодну страву,
Повернувся він до ставу.
Гусака він став щипати,
З нього пір'я видирати.
Біль не витримав Гусак -
Ось він так попав в просак!
P.S. Не чіпай чужу Лебідку -
Обдеруть тебе до нитки.
Своїх Гусок лиш кохай,
Інших намірів не май.
