Крізь кілометри ти линеш до мене.
Ти можеш казати, що тяжко тобі.
Я буду за тебе тримати портрети,
І донесу їх крізь всі ці планети.
Ти стомлено глянеш на мене,
Все це тяжкі студентські легенди-делеми.
Я ж бо тримаюся на тій стороні,
Де сонце прожарило,тисячі
Ти схилишся-мертво,
Погасне усе
Лиш вогником сяятиме від тебе,
Це тепло, що зігріє мене
Без питань, ми забудемо всіх і усе
Залишимось разом, як ціле й одне.
