Якось мені та й прийшлося
У г о т е л і побувать.
Та для цього довелося
Богу в Італію мене "послать"…
Мій готель – чотири зірки.
Двері з скла і чистота.
Серцю радісно і гірко:
Тридцять сім, а й не була….
Шостий поверх. Ліфт шикарний.
Музика приємна гра.
Людоньки! Як же ж тут гарно!
Сяють всюди дзеркала…
У кімнаті – що в палаці,
Ще й вікно на всю стіну.
На полу лежать паласи.
От розко́ші! Ну і ну!
Увійшла в ванну кімнату –
Все біленьке і блищить.
От усе б це в мою хату!
Нічого було б білить.
Рушників для рук, на ноги
Штук із десять, «мать», було (1):
І для тіла, й на підлогу –
Наче на усе село.
І малі брусочки мила
Упаковані лежать.
І шампунь, і гель для тіла,
Щоб чистеньким ліг в кровать.
І дорожна зубна щітка,
Тюбік з пастой дюймів з два.
Я була, неначе квітка:
Вся «сія́ла» і цвіла…
Дійшло діло до купання –
Тут проблеми почались.
Через те своє «незнання»
Хоч бери та й з вікна вниз!
Як тут крани відкривати?
Ще не бачила таких!
З унітаза як змивати?
Хоч бери й гукай усіх!!!
На шикарній на кроваті
Проведу чудову ніч.
От якби і в моїй хаті
Отак була от річ!
Розлягайсь, як заманеться,
Ноги можна не згинать.
Шкода, що одній прийдеться
Усю ніч спокійно спать…
Вранці душ, легкий сніданок,
Вид прекрасний із вікна.
Пора вирушать на ганок.
Йти туди, звідки прийшла…
В коридорі є два ліфта.
На який із них сідать?
Це не кран тобі й не «фіфта»,
Й не якась отам кровать!
Методом «простого втика»
Зразу в лівий увійшла.
Палець в «одиничку» тика –
Ліфт рушає «нєспєша».
Та чому він їде вгору?
Цифра «дев’ять» чом горить?
Добре, що ніхто позору
Та й у цю не бачить мить!
Я на поверсі дев’ятім.
В правий ліфт сідаю вже.
Палець мій на автоматі
Знову цифру «один» жме.
Я внизу. Знов це не перший!
От комедія яка!
Та побрав би їх всіх «лєший»
Після пляшки коньяка!
Ну й прийшлося йти мні пішки
Поверх ще один униз.
Так-то! Це вже вам не «смі́шки»!
Заграниця! Все – сюрприз!
Вихід стала я шукати:
Де ж великі двері з скла?
Стала думать як спитати –
Все забула. От коза!
Хвилин десять розмовляла
Італійськой я з портьє,
Доки вона показала,
Куди вийти із фойє.
Ох-ох-ох! Оце приколи!
Отакі-то от діла!
Не була ж ніде й ніколи
Так далеко від с е л а…
1- «мать»: скорочено від «мабуть»
25-27 листопада 2010 р.
Італія, Сан Ремо
