Країна у ранах, живе і сміється,
І красить весь світ кольорами...
Країна воює, й працює. І жнеться
Їй легше разом з друзями.
Країна у ранах колись помирала,
Європа дивилась, мовчала.
А наша країна знову вставала,
І йшла, і стогнала, і знала -
Як сонце встає, як проходять дощі,
Так щастя й у неї настане.
І зараз вона усім жару дає,
А інші стоять, як барани...
Ти чуєш, Вкраїно? Всі люди лихі,
Всі ті, що не цінять народу.
Є ті, що сини тобі, вірні й глухі
До слави країни зі Сходу.
Там більше чортів, що над "русским" сидять,
Не вигнав ніхто їх з Росії.
Хоча ж так хотілося брата обнять -
Виходить, що марні надії...
Є ті, що за гроші вдавитися раді,
Це ті, що Вкраїну продали!
Ні долі людей і ніщо на заваді
Їм поки що і не ставали...
Хіба ж ти їх можеш кликать синами?
Це воші у тебе на тілі!
Вони всі кричать, що з народом, із нами -
А самі ж тікають на ділі...
Народ України, оце - українці,
Прості, незаможні родини.
Не будуть стояти у чужій сторінці,
Не згаять ані хвилини...
Вони Україну колись рятували,
Та й краще, аніж депутати.
Вони, лиш вони, колись помогали
На ноги їй впевнено стати.
Коли у країні живуть патріоти,
Їй краще і легше живеться...
І пісні веселі, і анекдоти
І щастя звідкільсь береться!
ID:
554301
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 24.01.2015 18:06:31
© дата внесення змiн: 04.02.2015 17:13:54
автор: Сашко
Вкажіть причину вашої скарги
|
