Мене ти матінко з сльозами,
відправила батьківщину захищать.
Повірь матусю...я словами,
неможу біль тобі цю передать!
Коли в окопі,насторожі ти седиш,
і поряд друг твій,побратим...
А через мить ти вже в бій біжиш,
а друг вже дивиться поглядом на тебе неживим...
Біжиш...а в голові думок ніяких,
В очах лиш сльози й помсти смак.
Повбивати "сепаратистів" тих проклятих!
Загнати й катувати тих собак!
Та так їх бити,щоб боялись!
та інші носа,щоб несунули до нас.
Щоб життям своїм вони всі клялись,
що помилились,та настане мирний час.
Хоч вони й незаслуговують прощення,
Але ж ми не вони,не звірі,не скоти...
Звісно мертвим недасть це воскресіння,
та так хоча б не всі діти будуть сироти...
Пробач рідненька,за цей лист малий
Та вже мушу бігти,вже мушу йти...
Бо чекає мене ще путь далекий,
До перемоги нашої,до мети....
