— Добро?
звідкІль благість у світі твоя ся?
— з душі материнської Я на крилах колись здійнялася!
— Тепло?
звідкІль навманя підкралося Ти?
— З материнських гарячих сердець мене привітріли вітри.
— Ніжність,
чому ти чарівливая така?
— Тому що, пестила мене материнська ласкава рука.
— Краса?
ВідкІль у ве́сни нестримно летиш?
— з щирого таїнства роду — з материнських вродливих облич.
— Небо,
Відкіля твої сни голубії?
— Це очі материнськії від віку й до нині синіють.
— Поле,
що хвилює твої рижі жита?
— Поденно їх пестить материнська рука золота!
— Земле,
віри Твої, що так швидко женуть?
— Вони болі наосліп материнські несуть в дня перламуть.
—Море,
твої хвилі чом солоні такі?
— Бо сльози материнські віками-віками в мене текли.
— Полин,
чому трава твоя така гірка́?
— Материнської долі мене мовчки напоїла ріка.
— Ночі
ваші чорнії очі, — чиє то творіння?
— Це з материнського горя зіснувало їх павутиння.
— Юначе?
тебе що зберегло в дикім бою?
— Палка материнська всесила мене виноси́ла з вогню!
— Любов?
чом ти трояндовосладкорясна?
— мене цілували материнські медові вуста.
— Хоробрість,
твоя звага чом крилорусява?
— Тому, що мати крила свої мені відірвала.
— Щастя?
Завсягди чому ти жадане?
— Тому, що несу материнські надії й чекання.
— Життя?
Звідкіля ти прийшло, можеш сказати?
— Мене народила найдорожчая в світі Мати!!!
— Життя?
— Допоміг пролетіть хто крізь бурі яремні?
— Материнський святий оберіг у грімнім поденні!!!
— Вічність?
Лелієш ти що в своїй скарбниці?
— Материнство, Я бережу, як ока зіницю!!!
1993р.