Рідна моя мова – мова мами й тата,
Прадідів і того славного кутка,
Де гніздо на домі мостять лелечата,
Де спадають вранці роси із листка.
Де хрущі на вишнях, де верба й калина,
Де садок вечірній славить соловей,
У лісах грибочки, ягода-малина,
Де тепло за хмари рветься із грудей.
Рідна моя мова – мова того краю,
Де пшениця родить, мак палахкотить,
Де річки і гори аж до небокраю,
Де любов розлого піснею летить.
ПРОБАЧТЕ
Пробачте, друзі і рідня –
Усі, кого в житті зустріла,
Кого підтримать не зуміла,
Кому я жалю додала.
Пробачте слово не таке,
Що у пориві народилось,
І думку, що в образах билась.
Нехай летять собі в піке.
Пробачте й я прощаю вас.
Сам Бог прощає всіх нас грішних.
Хай серед днів гірких невтішних
Любов і мир нам кине пас.
Боже, а який же ж суржик деколи чуєш... Гірше, ніж ботва по фєнє. Такі гарні у нас всі ці презуси- "отці нації духоні"- довели. Дай-но Боже, щоб Мова відродилася.