Україно, моя, милая,
Матінко сизокрилая,
Ти єдиная і коханая,
Богом нам даная!
Пташка з крилом перебитим,
Горем та болем розбита,
Тішить надію в гнізді,
Як тут порадиш біді?
Землю її зпепелили,
Душу її майже вбили,
Діток забрала війна,
Всеж не здається вона!
Україно, моя, милая,
Матінко сизокрилая,
Ти єдиная і коханая,
Богом нам даная!
Земле рідная, снігом вкритая,
За що болем ти оковитая?
За красу свою, дуже файную,
За луки поля, за безкрайнії.
Україно, моя, милая,
Матінко сизокрилая,
Ти єдиная і коханая,
Богом нам даная!
Самих кращих забрала війна,
Батька, сина чи брата не жаліє вона,
Не забудиться, не прощається,
Як душа твоя розривається!
"Старший брат" прийшов, та знущається,
Кров ю рідною умивається.
Досить, досить, вже горя, сліз.
Мій народ стерпів, переніс!
Україно, твій плач і біль твоя,
Кров ю вмитая, стогнить земля.
Лиш до тебе я пригорнусь.
Бо донькою твоєю звусь.
Україно, моя, милая,
Матінко сизокрилая,
Ти єдиная і коханая,
Богом нам даная!
ID:
563235
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 28.02.2015 18:19:48
© дата внесення змiн: 28.02.2015 18:19:48
автор: inessa
Вкажіть причину вашої скарги
|
