Вхопив й тримає у руці
Маленький, сивий, як грибочок,
До п*ят з борідкою дідочок
Прудкі веселі промінці.
Та як смикне їх - аж грози
Збриніли сльози по осиці,
А він багряні блискавиці
Збирає в кошик із лози.
Надалі глянув з – під повік
Своїм орлино – мудрим зором
На каплі бісеру прозорі –
Й погнав громи у інший бік.
Дмухнув в жита чарівний дим –
І заіскрилося колосся,
Заграли барви стоголоссям
Вмить під склепінням голубим.
Чи то коромисло із вод,
Чи дід відром дістав з криниці?
Під сміх дівчата білолиці
В зелі водили хоровод.
Дзвінкі почув я голоси –
Забав омиті прагли злаки…
Та мавок гурт пішов у маки –
І зник у повені краси.
Якби ж не зорило в очах,
Як казка бавиться грайливо?
Я й сам не втямив, що за диво
У червні бродить по ланах?
пане Промінь, я "вже назавжди" Ваш читач... так висловлювати дива і Красоту може тільки той, хто їх серцем одухотвореним бачить і усвідомленою душею сприймає...
прекрасний світ Ваш -
так висловлювати дива і Красоту може тільки той, хто їх серцем одухотвореним бачить і усвідомленою душею сприймає... 
Дуже гарна лірична казка, Образна і цікава. Молодець!!! 
