прокинься!
бо ж тільки для тебе
цей вітряно-матовий схід*.
принісши у жертву тіла різнотрав'я світанок напоїть відваром.
прокинься!
і мружся на сонці,
мов капосний вуличний кіт.
вмивайся в небесних лагунах й босо́ніж пройдись на невспоротих хмарах.
прокинься!
горни свої мрії,
цілуй їх запалений стан.
на прісних водоймищах мешкають шхуни - ти будеш для них за вітрила.
прокинься!
твій ранок кружляє
в танку́ ошалілих циган
його золотавій лусці не рівня, певне, жодне наземне світило.
прокинься!
всі війни і болі
лишились в бракованих снах.
тепер лиш п'янкого юнацтва дурман і бузково усміхнені лиця.
прокинься!
спаковуй валізи,
й мерщій на полущений дах -
на плечі двоногих антен посідали гінці херувимів - жар-птиці.
прокинься!
крізь ніздрі вдихай-но
ламкий непорочний момент.
із видихом зникне упертий тягар, що народжував плісняву й втому.
прокинься!
від нині утроба,
що скалками нищилась вщент,
заквітчана присмаком пряних дощів й шарудінням травневого грому.
прокинься!
бо ждуть верболози,
співай їм, співай голосніш.
потоки перві́сного світла жують кожен клаптик твоєї кімнати.
живи!
ця лазур - твоя стеля.
а світ, мов просторий маніж.
лиш більше ніколи не бійся тепер на колінах ночей засинати.
*тут - схід сонця