Певно,я щаслива буду з іншим.
Скільки снігу випало в той день!
І чомусь було нам не до віршів.
Березень один співав пісень.
Певно,буду звично цілувати.
Очі закривати,обнімать.
Голову до нього нахиляти,
Хоч...Від болю інколи...Кричать...
Певно,я красива буду з іншим.
Тільки...У що душу зодягнуть?
В що б мені ще зодягнути вірші,
Що думками лиш до тебе йдуть?
Певно,я щаслива буду.Віриш?
Та йому назустріч не піду
Гола і босоніж...Ти ж відпустиш!?
Я сама!..Тебе!..Колись знайду...
Скільки снігу випало весною
У душі моїй,що ще кровить.
Що і досі ще болить тобою...
Що той інший...Хоче оживить...
Я щаслива...Певно...Обирають
До обіду тацю...А любов
Десь на небі тільки призначають...
Він зі мною...Ти...Ще не дійшов...
Приходи.Я давно не жду...
Что же ложь ты со мною делаешь?!
Чем лечить этот мой недуг?
Уходил...Как эпохи целые...
Все забрал.Хоть одну иглу
Мог оставить!Зашила бы душу...
Чтоб не выть с тишиной в углу
Средь разорванных снова подушек...
