ТЕБЕ, Б.
Беспечная душа, скользнула за порог,
От одиночества устав...
Оставив за спиной, пыль пройденных дорог,
Надеяться, не перестав...
Беспечная душа хранила и звала,
Молитвой снова тишину...
И через сто веков, спешила...
два крыла,
Отдав, чтобы спасти...
Весну.
Беспечная душа, запутавшись в долгах,
Готова...прямо, на погост...
Надежду отдала, взамен оставив страх,
Любовь и нежность...
и вопрос...
Беспечная душа, укрывшись за щитом,
Искала снадобье...
Потерь,
Уже не избежать...в желании простом,
Закрыть, перед несчастьем, дверь...
Беспечная душа...казалась...
в жажде...быть
Другой...как все, но уходя,
Позволила себе..
О,УЖАС!...
полюбить...
Соленую слезу...
дождя...
26.03.2015.
неочікуваний результат... Тільки ж чому дощові сльози... солоні?
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так у дощу не може бути солоної сльози,а тим більше її полюбити не можна...В цьому нонсенсі трагедія душі...не ту і не там...А вона хотіла бути,як усі...Але особливі душі,вони не як усі...вони ОСОБЛИВІ...
Ось щось таке...