Здавалося б, усе ще на місці:
невагомі очі дітей на зупинках
цього портового провінційного міста,
вічний галас на стихійних ринках,
потік контрабанди, переможені - в злиднях.
Площі - в туманах, тумани - щоранку,
затягує так, шо виринають примари,
хижі потвори шукають шпарину,
усе ближче і ближче шакали й гієни,
густішає море, чорніють дерева.
Пробирає квартали безшумним тремтінням,
наростає напруга в поглядах тихих,
спротив починається з відчинених вікон,
засліплює звірів, тамуючи подих,
гартується з кожним простим вдихом.
На кожній вулиці підіймають вітрила,
у кожному дворі залпи святих співів,
кожен будинок - фортифікаційна система,
ще так не тягнуло теплом від ліхтарів,
ще так не єднались мешканці жилих масивів.
Здавалося б, усе ще на місці,
та очі дітей сповнені страху і сили
у цьому вже прикордонному місті,
на ринках тепер стримані розмови
про тих, хто ніколи не втрачав віри.
Про тих, хто першими йшли,
і повернутись не встигли.
