Цей вірш написаний про те,
Про що багато в нас говорять,
Коли вже сили покидають,
Тоді кажуть,що в нас залишилась лише надія.
Надіються на щось, усі, без винятку,
І діти і дорослі,
Надіється кожен по-своєму,
Хтось тихо в самоті,а хтось-в великій метушні.
Надія-як погода,
Вона буває різна,
Велика і мала,велична й дивовижна,
А в кось і остання.
Надіятись потрібно всім,
Бо це додає нам віри,
Зміцнює наш дух,
А інколи і відбирає сили.
Насамперед надіятись потрібно на себе,
На власні сили й розум свій,
Бо інколи трапляються проблеми,
Коли надіятись на інших вже не має сил.
