Просто прямими лініями
ніжно так наживо ріж;
Скальпелем глибше по венах,
А хочеш дам тобі ніж.
Просто рви й не питай нічого,
Руками, словами, вогнем.
А краще мовчанням до болю,
Без зайвого; вбий тихо мене.
У тебе прекрасно виходить:
Ніж встромив і заліг на дно
І ножі як по маслу входять,
Й скрізні рани, та тобі все одно.
Може хтось і тебе так вбиває;
Та не знаю я тільки хто;
І до когось ти те відчуваєш,
що до мене поки ніхто.
Але рани від тебе болючі,
Бо нікому не дала ножа,
Бо тобі тільки дала я в руки
Яд душі... і скажи де межа
Між прихильність, прив’язаність, дружба,
Між палач, рятівник або друг,
Між любов, вподобання, недуга,
Між кінець або мук новий круг.
Я благаю, убий вже нарешті
Не встромляй ті ножі увесь час,
Але зникне той лік і яд смерті
Стравить душу:"Не буде вже нас"
