Напіврозтулені червоні уста,
Сльоза застигла на щоці,
Розплелася коса її густа,
Троянда засохла у руці…
На кладовищі віє вітер
Й розносить листя між могил,
На її склепі засохли квіти,
Ніхто вже не приносить їм води.
Лунає музика зі старої гробниці,
Вона співала гарно при житті,
Її голос був, неначе в горлиці,
А фортепіано грало, наче увісні.
На кладовищі тихо віє вітер,
Шумить трава побіля мертвих плит,
Давно уже посохли білі квіти.
Ніхто вже не підходить до гратчатих воріт…
…Закрились очі назавжди,
Сльоза застигла на щоці,
Згубились карти ворожби,
Троянда засохла у руці.