Привіт моя мала. Давно не бачились.
Замовкни , не кричи що зовсім не моя.
Ти згадувала ввечері, як ми дурачились?
Хоч раз до мене линула душа твоя?
Бо я, мов пацієнт дурдому,
Не міг забути голос, запах, смак.
Я тижнями не йшов до дому
Думав, що може це той самий знак.
Я, як хлопчисько, так наївно вирішив,
Забуду наші рандеву за ніч.
Подумаєш, ну хто в житті ніколи не грішив
І викину , як не потрібну річ.
А уяви , не вийшло, навіть якось і кумедно
Ти змОвчала і гордо геть пішла
А я глушив коньяк, як зараз модно
І думав, чи новОго вже знайшла.
Чекав, що ти колись повернешся
Ну замовчи , і не перебивай мене!
Я тут немов на сповіді , а ти смієшся
Напевно це нЕнависті, почуття шалене ?
Чи я тепер шкодую? Знаєш- ні мала.
Я ж гордий,( кретин) , себе катував
Дякувати Богу ти витримала не впала
А я щоб забути тебе в щоденник біль нотував ..
