Сусід затямив: «Нєт зємєль плохіх…» -
Це в нас. – Дають завжди на хліб із маслом,
Але, на жаль, недбалі пастухи,
Немов корову, Крим уже пропасли.
«Корова» та на прив’язі весь час.
Не може коло моря пастись вільно.
А злодій ніби ще й не поміча,
«Што худо єй» - голодна і не тільна.
У нього інше в голові уже:
Донбас облудно заманив на бойню.
Гарцює з закривавленим ножем,
Щоб ран завдати майже незагойних.
Щодня ширяє. А Донбас живий.
Живий! І вірить: хай і вирви зяють,
Та м’яснику з «братерської» Москви
Управить мізки ще народ-хазяїн.
І ліків дасть для тіла і душі,
Бо землі наші – то не дійне стадо
Для «рідних» ворогів, котрі при владі
Не раз були. І тих – із-за межі,
Хто Україну хижо уподобав.
Віділлються їм лютими слізьми
Прострелені серця, розп’ятий мир
І кримська, і донбасівська «худоба».