Дві правди є, то правда і неправда.
Комусь болить за них, комусь вже ні.
Запеклий бій іде між ними здавна,
Виборюючи першість у борні.
А поміж них іде життя людини,
І ллється сміх, і радість, і журба.
Та правди все щось ділять, як ділили,
Шматуючи навпіл людське життя.
Не вір, мій друже, правда, як повія,
Що подарує, те і забере.
Та, що неправда, в правду грати вміє,
А та, що правда, в рай не приведе.
На жаль, немає третьої для мене,
Хоч і вдивлявся довго в неба синь.
Та пустоту відчув навколо себе
У сумнівах до богів та богинь.
То ж вір, мій друже, в мамину лиш правду,
Вона не зрадить і не підведе,
Бо все життя і навіть в мить останню
Була зі мною й берегла мене.
