Приходь до ставку, заблукала праведнице,
Постій біля цього сторічного каменю,
Під яким спочиває прах зотлілий загиблих воїнів.
Підійми руки до неба, утворюючи напівсферу
Малюючи силует Святого Граалю
Власним тілом.
Знаєш, бабка повитуха казала,
Що у світі немає безгрішних,
Що усі вже народжуються червоними
Від материнської крові
Народжуються жадібними до життя
Дяка богу, якщо такими й помруть
Не зневіряться
Доки моляться інші
А ти скинула з себе усе
І соромишся
Що гарніша за тоненьку молоду вербу
Біля ставу.
Поголосу людей не соромишся
Хай говорять.