Стежина і недовга, і вузька.
Та знана.
Часто не бува порожньою.
Краї, немов колись в носовичка,
Обплетені веселим подорожником.
Він – із людьми.
І в радості, й журбі:
А раптом, трапиться,
Тут хтось заойкає?
Він завжди – поруч.
І пришльопне біль
Ласкавою зеленою долонькою.