Дощ наскочив – смугастий півень,
Задерикувата голова.
Розходився управо, вліво –
Усе чисто переклював.
Тільки диво: немає шкоди!
Де пройшовся – вища трава,
Цвіт голівки скоріш підводить,
Листя сяйво перелива.
От так дощ! Не півень – а лебідь!
Змах крила – і далі помчав.
Лиш красу та коромисло в небі
Залишив для чийогось плеча.