Кричи! Тебе ніхто не почує...
Бо хтось правдою жонглює,
Комусь весь світ в'язниця,
А комусь пустощі,дурниця.
І крути і навіть не крути,
Гострі й тупі навколо кути,
Тупих же звісно більше,
І це кому краще, гріше.
Люди в рОжевих "очках",
А що далі рожі? Страх.
І думаєш, "куля лиш схамене"
Але тоді тіло вона вже прош'є.
І розум раптово буде в голові,
Неймовірні думки, чисті й нові,
Але до чого тупим треба бути,
Все життя це прагнути забути.
А потім дивом,коли все пізно,
І останній дзвін задзвоне грізно,
Згадати накінець,"все брехня",
Що все навколо нас,це маячня.
Але,але,але,то вже запізнився,
Лиш тіло,весь ти,що залишився.
Кожен так покине дурнуватий світ
Як покидають вже сотні тисяч літ.
