Хрест стругають атеїсти.
І на лагідну промову
Вже не вистачає хисту.
Розкотилося намисто,
Так невчасно, достроково.
Не за себе переймаюсь,
Кріпаком я вже не стану,
Там в сусіди вже палає,
Вже цікавляться Дунаєм
Міхалков і Золдостанов.
Обертається навколо
Жирної, брудної бійні,
Чорноморське ватерполо,
Крим стирчить в горлянці колом –
Шашні багатоСирійні.
Нелюд дума, пощастило,
Нагодую хтиві зграї,
Що йому оті могили?…
Провтикав кощій похилий.
Хутори уже палають.
