Давай виключим світло і будем мовчати…
(Кузьма)
Мовчання… Кожний з нас наповнює це слово своїм сенсом. Якщо вас раптом зацікавить, із чим воно асоціюється у мене, впевнено скажу: із чимось теплим, затишним, спокійним, навіть якимось відпочинковим. Таким, як вічність, адже всі ми народжуємося із тиші і туди ж ідемо. Недарма тишу так любив головний герой оповідання німецького письменника Генріха Белля «Мовчання доктора Мурке». Настільки любив, що навіть… колекціонував. Він працював на радіо, і збирав вирізки плівки, на якій люди з різних соціальних верств, неоднаковим рівнем розвитку і в різному настрої… мовчать. Просто мовчать.
Про що вони мовчать? Щоб відповісти на це питання, задайте його собі: про що мовчу я? Підкажу вам відповідь. Про себе, про інших. Про справжнє кохання. Про біль, що спалює живцем на інквізиторському полум’ї життя, про ненависть, що вбиває знаряддям самогубця. Про непідробні почуття і заповітні мрії. Про те, що, як нам здається, не сприймуть інші. Щоб не сваритися, не засмучувати, не дратувати, врешті-решт, не створювати дискомфорту для близьких, і не наражати їх на небезпеку…
Кожний із нас в цьому сенсі – доктор Мурке. Питаєте, чому? А тому що ми, як і він, мовчимо про три основні речі: страхи, почуття і дивності. Хоч найбільш показовим прикладом мовчання-страху є другий герой – Бур-Малотке, який неймовірно боявся за своє минуле, варто зосередитися все ж на Мурке, який, переборюючи фобію їзди у ліфті, одночасно плекав іншу – «тільки б ніхто не дізнався про мою дивність». Адже насправді він був не «хижаком», яким його вважав шеф, а звичайним романтиком, якому обридла штучна показовість. Порівняно з іншими працівниками радіо, його можна було назвати неформалом – він вбачав високе не в гучних висловлюваннях про мистецтво, а у словах матері, написаних на подарованому нею образку.
Знаєте, мені здається, що наш світ надто швидкий і шумний. Що нам, подібно до східних народів, треба повертатися до природи і знову вчитися мовчати. Адже тільки так ми зможемо знову одне одного розуміти. Адже інколи слова зовсім не потрібні, я вже про це говорила. Та й у душі тоді буде більше спокою і гармонії. Вчіться тиші за допомогою медитації і у закоханих… Давайте розуміти одне одного.
ID:
607972
Рубрика: Проза
дата надходження: 20.09.2015 09:03:19
© дата внесення змiн: 27.09.2015 20:23:54
автор: Amee
Вкажіть причину вашої скарги
|
