За 330 днів тебе побачить мушу,
За крок до тебе як завжди спіткнусь.
Не варто виливати в чарку душу,
За плечі я до тебе обізвусь.
Твої строкаті і тугі питання-
Без них я зовсім не своя.
І ти о 5 ночі чорне марення...
Номер 1 ,чи з перцем колія.
До чого ж я люблю твоє волосся,
Пучкі темнІ ,як чорної землі.
І як на думці так вже повелося,
Люблю ті очі ,як мамині пісні.
За 330 днів помре кохання ,
Ти вже не той.
Із сивини розпатлані думки
І мрії всі, оманливі бажання
Забудь про все.За фатумом живи!!!!!