Завмри у натовпі на мить.
Ти біла пляма, що по чорному фонить.
Ти не такий, як всі, ти інший друже.
Відмінний? Ні, ти унікальний дуже.
Герой роману в книжці про повстання,
Як колобок, що скаче на мітлі.
І постає в душі дурне питання:
Чи точно маю місце в світі сім?
Ти любиш світ цей справі й до загину.
Боротись ладен за усі його фінти.
Та раптом настрій той тебе покинув,
Пішов ти далі у чужі світи.
Ти переплів галактики і зорі,
Повелівав часами як хотів.
Ти бачив щастя, бачив підступ долі,
Мандруючи мільярдами світів.
Шукав ти скарб, та не знайшов нічого.
Боровся й вірив, та забув за що.
В мереживі галактик знов і знову,
Ти знав, розплати час прийшов.
Нехай, забий, тобі пробачать!
Вернись додому, ти не блудний син.
Нехай тебе у світі цім не бачать,
Та він тебе, не просто так зробив таким.
