я ще й досі не вмію ходити по гарячих пісках по камінню й снігах босоніж
я ще й досі не вмію любити тих що в очі сміються й ховають за пазуху ніж
прикриваючись небом лукавлять і уражені вірусом душі свої хворобливі
на тортури сумлінню віддавши наодинці страждають а зовні неначе щасливі
я ще й досі не можу повірити в те що найбільша любов може раптом змаліти
що старіють зірки і слова в те що тиша мовчить і вмирають навіки поети
але вірю птахам ще і корінню дерев - сивочоло-обвітреним предкам де ви
безпритульні дощі й самота де сліди й голоси нестрічань і нічні молитви
2010р.
фото з інтернету
