Хтось давним давно мав сміливість сказати:
"Народжений повзати - не буде літати".
Ішов час, повзли роки тисячами,
Ми підняли голову і дивитись за птахами.
Комусь землі було мало,
А погляд його літав з-поміж хмар.
Мріяв він полетіти,
Як Дедал та Ікар.
І оця його мрія, здійсниться,
Та не в цьому житті.
Змінить долі через століття,
Розширить кордони в нашому бутті.
Людина вже погляд у космос піднімає,
Вже й нова ціль у її голові розквітає,
Людина хоч крил за спиною немає,
Але літає! Але літає...
